Студенти Барського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Михайла Грушевського 13 березня взяли участь в обговоренні політичної ситуації, що склалася в Україні. Захід ініціював навчальний заклад. Усі студенти, ліцеїсти та бакалаври коледжу виявили активну громадянську позицію та висловили свою думку щодо введення російських військ на територію України.
Активісти виголошували власні думки, звернення, заклики та просто прохання.
Від імені молоді звертаюся до окупантів: будь ласка, повертайтеся до дому, обійміть матір, поцілуйте дружину. Вам нічого робити в нашій державі! Студенти обирають мир! (Вероніка Фурман, 21-Ш група, 17 років).
Я - українка! Вважаю, що ми повинні жити в єдиній нероздільній державі. Адже не важливо, якою мовою ми розмовляємо, ми -українська нація. Я проти війни! Я за єдину Україну! (Анна Мичак, 11-Ж група, 16 років).
Зовсім недавно ми стали студентами, зробили крок у самостійне доросле життя. У голові вир грандіозних планів на майбутнє. Невже наше колесо життя хочуть зупинити, хочуть позбавити мрій і щастя читати казку дітям?.. Ми прагнемо миру, розквіту рідної держави і молимо Бога, аби на такій мінорній ноті не зупинилася історія однієї з найелітніших націй. (Галина Кудровська, 11-Ш група, 16 років).
Стискається серце, болить душа, і котяться сльози за втрачених синів України, за нашу зболену неньку. Ми, молоде покоління, прагнемо жити в єдиній не розтягненій по слов`янах-сусідах державі. Ми закликаємо: "Схаменіться! Охолоньте! Прийміть рішення, варте дорослих свідомих людей." (Ярослава Коваль, 31-Ш група, 18 років).
Ми благаємо всіх, хто погрожує цілісності нашої багатонаціональної держави, сіє розбрат, ненависть, розпалює війну - схаменіться! Нам не потрібна війна, ми хочемо жити і вчитися під мирним небом України. Ми не прагнемо володіти чужими територіями, поневолювати інші народи, але наша свобода дорожча понад усе. (Ірина Ткач, 11-Д група, 16 років).
«Крим - це частина України», - кричать серця всієї держави. І моє серце, безперечно, з ними. Український народ є нездоланий! Прикладом цього є героїзм Небесної Сотні. Нам потрібно проявляти героїзм, потрібно не допустити пролиття крові. (Трофимчук Олександр, 31-Ю група, 18 років).
Ми - майбутні журналісти, і як ніхто інші стурбовані скрутною ситуацією, що склалася на теренах нашої Батьківщини. Від злих рук політиків постраждали десятки мирних людей і працівників ЗМІ. У болючу для кожного українця мить, хочеться вірити, що всі жертви не даремні. Віримо, що прийде час, коли від жорстокості, аморальності та безвладдя не залишиться ні сліду. (Гончар Валентина, 41-Ж група, 19 років).
Більше ніж півстоліття тому ми пережили весь жах війни, коли люди засинали, з болем у серці за своїх близьких. За що наші діди воювали? За те, щоб ми здались? Скажемо разом «ні війні!», ми не відступимо, станемо разом на захист своєї Батьківщини. Слава Україні! Героям Слава!
Молодь України за мирне життя!
